Украинская хата, кухня, сувенир, картины, девушки, песни Украинские сувениры, национальная кухня и новые рецепты, тексты народных песен и современных исполнителей найдете у нас! Внимание, сайт создан и держится на личной инициативе студентов и нуждается в серьезной реконструкции, всем кому небезразлична тематика нашего сайта, большая просьба помочь, кошелек WM Z942203309218 ... Не останьтесь равнодушны к этому островку украинской культуры! В наших планах сделать сайт современным, удобным и еще более полезным для вас.


Разделы

Украинская кухня
украинская кухня

Украинский сувенир
украинский сувенир

Украинские костюмы
украинские костюмы

Украинские девушки
украинские девушки

Украинские песни
украинские песни

Знаменитые украинцы

История Украины

Валюта Украины

Партнерские сайты

Все для мобильника
Познакомиться с иностранцем

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Попередня    Головна    Наступна


Екскурс V

«Бідермаєр» та «натуральна школа» на Україні


1. В останні десятиліття в німецькій історії літератури оброблено нове поняття, запозичене з образотворчого мистецтва — «бідермаєр». Дискусія про це поняття ще не закінчена, і через це деякі його риси ще стоять під знаком питання та не цілком з’ясовано, які саме письменники належать до цієї течії. В кожному разі — основні риси — «бідермаєру», репрезентованого переважно в австрійській літературі, є риси «пізньоромантичні», це певна форма романтики, яку визначають або як «міщанську романтику», або як «романтику старечу». Головні ідеологічні мотиви романтики в літературному бідермаєрі слабшають та зникають.

Замість індивідуалізму та революційного пориву маємо тут повагу до «надіндивідуального порядку» в державі, релігії, звичаях, нахил до традиції; замість живої спраги, яку може задовольнити лише весь світ, — спокійне збирання, колекціонування. Замість різкості, поривчастості романтики, — м’якість, спокій; замість поривань до крайнього, навіть поза межі нормального та дозволеного, — пошану, покору, смирення як основні чесноти людини; мова стає спокійнішою, правильнішою, поміркованішою, статичнішою.

Крім цих основних рис, дослідники називали й інші — до того ж такі, що стоять у певному протистоянні одні з одними: ідилічний характер та «розірваність», песимізм, сум та прагнення спокійної, м’якої краси. Називали деякі риси, характерні лише для окремих письменників, як напр., повагу до античності, що певною мірою була втрачена романтикою і т. д. Типовими представниками стилю бідермаєр є Улянд, Штіфтер, А. Дросте-Гюльсгоф, Ґрільпарцер, Ґ. Келлер, О. Людвіґ. Вказано на існування споріднених явищ у чеській та словацькій літературах.

2. Була спроба (І. Панькевич) ввести розділ «бідермаєр» і до історії української літератури. Конкретно вказано на певні м’які тони М. Шашкевича та на одне (!) оповідання М. Устияновича. Висловлено також безпідставний здогад про споріднений характер творчості Квітки, Гулака-Артемовського, Метлинського.

Я вважаю за непотрібний спеціальний розділ про «бідермаєр» в історії української літератури. Не лише тому, що до нього потраплять нечисленні та невизначні письменники, але насамперед тому, що й ці письменники не дуже для «бідермаєру» характерні. В той час, як на Заході (у німців) «бідермаєр» є реакцією на романтику, явищем «протверезіння» після захоплення романтичними ідеями, відходу від них, — на Україні не було ніякого ґрунту для такої реакції, а зокрема не було такого ґрунту в особистому розвитку окремих поетів. Важко говорити на Україні і про «обміщанення» романтиків. Окремі конкретні риси поезії бідермаєру зустрінемо, щоправда, у поодиноких поетів: не лише в Шашкевича, але й в меланхолійних ліриків — Петренка, Забіли, Чужбинського, С. Метлинського, в початках Щоголева, у повістярів М. Устияновича та почасти й О. Стороженка. Гулак-Артемовський та Квітка — взагалі не романтики, А. Метлинський — послідовний романтик, усі троє з бідермаєром не мають нічого спільного. До того ж риси стилю бідермаєр постали в українських поетів не шляхом органічного розвитку, а шляхом простого запозичення — у Шашкевича з австрійської літератури; у інших зі споріднених з бідермаєром російських поетів, але головне з — для бідермаєру зовсім не типового антитрадиціоналіста та «байроніста» — Лєрмонтова.

Але поруч із стилістичними запозиченнями з літератури бідермаєру маємо в згаданих українських поетів значні впливи зовсім не «бідермаєрівської» романтичної поезії, насамперед Шевченка. Отже, стиль «бідермаєр», стиль великою мірою властивий німецькій літературі та літературам, що перебували під її безпосереднім впливом, залишив в українській літературі лише незначний слід.

3. Далеко ближче до української літератури стояла інша, російська форма розкладу романтики — т. зв. «натуральна школа». Одна з основних ідей романтики — думка про два світи, між якими стоїть людна. Романтика спочатку малює обидва світи поруч або лише «вищий», «неземний» світ. Натуральна школа почалася зі спроб малювати лише один нижчий, «земний» світ. Змальовували його романтики з рисами переважно від’ємними, як карикатуру, ґротеск. Основні риси цього натуралістичного стилю як стилю пізньоромантичного та переходового до реалізму (назву «натуралізм» пізніше вживали для означення зовсім інших течій) є перебільшення в змалюванні неґативних рис дійсності, рис, що характеризують, зокрема, її порожнечу, нікчемність; метафори, порівняння натуралізму спрямовані здебільшого «до низу», — напр., люди, здебільшого негарні, порівнюються з тваринами, а то й мертвими речами; пейзажі часто похмурі, сумні та прозаїчні — дощ, мряка і т. д., міста сірі, брудні; одяг старий, полатаний, роздертий; натуралісти охоче описують детально «низьке» — як люди їдять, п’ють, нюхають табаку. Мова дійових осіб безпорадна, примітивна. З натуралістичної літератури фантастика зникає або з’являється на тлі надзвичайно сірої прози життя. Хоч натуралізм не проходить і повз серйозні трагедії, але трагедії ці здебільшого життєві, герої цих трагедій — люди буденні, сірі, звичайні, бідні, нещасні. Натуралісти залюбки пишуть твори без «героїв», побутові, «фізіологічні» нариси.

Основоположником російської натуральної школи був українець М. Гоголь, переважно в своїх «петербурзьких» оповіданнях, а серед його найвидатніших послідовників — і українці, напр., у своїх російських творах Гребінка та Куліш. На Заході споріднені з натуралізмом деякі останні оповідання Е. Т. А. Гофмана («Берлінські оповідання»), статті та повісті Ж. Жанена, почасти Бальзака, а найбільше перші романи Ч. Діккенса. Цікаво, що ці ж стилістичні риси є в повісті на українську тему польського письменника Крашевського («Уляна» 1843), що стояв між романтикою та реалізмом.

4. Натуралізм українських письменників обмежується виключно їх творами російською мовою. З цього погляду цікаво, що не лише Куліш (у 50-ті роки) писав російські «натуралістичні» оповідання, а й російські повісті Шевченка мають чимало рис стилю «натуральної школи». Цей стиль, що позначився і на перших творах Турґенєва та Достоєвського, майже не знайшов вдалих відгуків у віршованій поезії, за винятком поезій Некрасова. Деякі риси пізніх поезій Шевченка можна ще пояснити впливом «натуральної школи»; деякі відгуки її, а саме під впливом Некрасова, зустрінемо і в віршах Ст. Руданського. Але є ще менше підстав виділяти «натуральну школу» в окремий розділ української історії літератури, аніж це є з «бідермаєром».



  


Еще материалы по этой теме в сети :






Обсудить статью на форуме


Клуб романтических знакомств
Реклама







Место для рекламы





все диеты мира, худеть очень просто, легко и быстро

100
dating top separator

2006 Украинская хата При использовании материалов ссылка на сайт обязательна!